Аутизм дитини

Як запідозрити аутизм у дитини

Батьки, у яких вже є діти з нормальним розвитком, швидко можуть звернути увагу, якщо з одним з дітей щось не так. Але часто батьки звертають увагу на патологію, вже коли на дитячому майданчику починають порівнювати свою дитину з іншими дітьми і помічають якісь дивні особливості.

На першому році життя можна запримітити ознаки, які, якщо і не вказують безпосередньо на аутизм, то вказують на те, що ця дитина в групі ризику. Про те, як запідозрити аутизм, – поради дитячого психіатра, лікаря вищої категорії медичного центру «Софія» Ольги Гуленко.

Перший рік життя

Симптоми аутизму помітні вже на першому році життя. Якщо ви виявите у дитини якісь симптоми, це не означає, що у неї неодмінно аутизм. Але ці діти потрапляють у групу ризику і повинні перебувати під спостереженням:

дитина погано реагує на наближення мами. Ще в місяць, коли мама до дитини наближається, діти реагують рухом ручок і ніжок. З віком рухи ускладнюються, стають більш активними, дитина усміхається, якщо підходить мама. Вас має насторожити, якщо дитина взагалі не реагує на наближення людини, дивиться неначе вдалечінь, а не на обличчя, на малюнок на одязі або малюнок на стіні;

порушення режиму сну. Діти часто плутають день з ніччю;

ні з чим не пов’язане занепокоєння. Зазвичай, у 3-6 місяців дитина спокійна, якщо вона сита, суха і здорова. У дітей з групи ризику спостерігається занепокоєння, яке важко пов’язати з якимось зовнішнім подразником. До симптомів також належить надмірний спокій;

парадоксальна реакція на звуки. Такі діти не реагують на брязкальця. Деякі звуки можуть, навпаки, їх лякати;

в 6 місяців діти можуть виявляти патологічний зв’язок з матір’ю. І в нормі дитина прив’язана до матері, оскільки вона доглядає за нею. Але коли це має патологічний характер, і дитину не можна відірвати від мами, це теж якоюсь мірою тривожний симптом;

не виявляється інтерес до іграшок.

Після року

В рік трохи легше розпізнати симптоми аутизму у дитини. У здорової дитини з’являється багато нових навичок, і вже відсутність тих навичок, що є в інших дітей, насторожує батьків.

Насамперед насторожує затримка мовного і рухового розвитку. Ці діти погано імітують рухи (плескання, наприклад). Вони також не вимовляють слова.

У цей період посилюється симбіотичний зв’язок з матір’ю, дитина не відпускає її ні на хвилину. Дуже багато випадків, коли неможливо залишити таку дитину ні з нянею, ні з родичами. Матері таких дітей позбавлені можливості навіть сходити в магазин.

Після року у таких дітей з’являється інтерес до незвичайних предметів та іграшок. Якщо здорові діти грають звичайними дитячими іграшками, то у дітей з підозрою на аутизм можуть бути абсолютно незвичайні інтереси – до кухонних приладів, інструментів, ключів. Діти також можуть розглядати ці предмети під незвичайним кутом, наприклад, дуже близько підносити до очей.

Рухові особливості. Діти можуть пересуватися навшпиньки, перебирати пальцями, закривати руками вуха. Рухи руками часто мають химерний, неприродний характер.

Формується схильність до стереотипної гри. З’являється прихильність до якоїсь однієї іграшки. Наприклад, любов до круглих предметів. Були в практиці випадки, коли дитина з безлічі предметів, наприклад, олівців, вибирала завжди помаранчевий, або виявляла інтерес тільки до предметів округлої форми.

Після півтора-двох років затримка мовного розвитку і особливості поведінки вже істотно відрізняють дитину з аутизмом від однолітків. При цьому в мовленні мають місце повтори фраз – ехолалії.

Проблеми з харчовою поведінкою. Ці діти дуже важко приймають нову їжу. Формується певна вибірковість в їжі. Наприклад, дитина відкидає молочні продукти та овочі, фрукти. Є діти, які вживають тільки соки, не вживають у їжу супи, деякі сприймають м’ясо тільки у вигляді котлет або винятково сосисок.

Ці діти, зазвичай, важко переносять зміни умов життя. Будь-які нові умови викликають у дитини страх, тривогу, психомоторне збудження. Таким дітям також важко переключитися на інший вид заняття.

Діти з аутизмом уникають зорового контакту, і самі в очі намагаються не дивитися. Також ці діти люблять розглядати себе в дзеркалі або подовгу розглядати сонячних зайчиків.

Один з головних симптомів аутизму – це те, що дитина довго може перебувати сама. Їй комфортно, якщо її не турбують і некомфортно, якщо, навпаки, намагаються переключити на щось («давай помалюємо, потанцюємо, підемо на вулицю»).

Проблема зібратися на вулицю, повернутися з вулиці. На вулиці дуже часто вимагають дотримуватися одного маршруту.

Немає інтересу ні до дітей, ні до дорослих. Зазвичай, батьки аутичних дітей помічають, що, прийшовши на майданчик, дитина цурається інших дітей, їх важко включити в ігрову діяльність, важко привернути їхню увагу до цікавої розвивальної, спільної діяльності – кубики, пірамідки і т. д.

Характерний такий симптом, як аутостимуляція. Це постукування по вуху, пощипування, дряпання себе. Найпоширеніша думка, що діти таким чином себе заспокоюють.

В 3 роки

У цьому віці можна говорити не про групи ризику, а про конкретне захворювання. І діагностика в 3 роки вже не така складна, тому що симптоматика вже добре помітна.

У дитини абсолютно немає прагнення до контакту, вона перебуває у своєму світі, дуже обмеженим є коло її інтересів, вона не включається в ігрову діяльність, боїться нових місць, в їжі вкрай вибіркоа, часто справляє враження глухої дитини.

Вкрай виражені прояви стереотипії. Стереотипії бувають наступні: постукування, трушення, стрибки на місці, кружляння на одному місці або біг по колу, ходіння навшпиньки. До цього також належить стереотипна гра: наприклад, дитина-аутист може дуже довго катати машинку в один і в інший бік або крутити колесо від машинки.

Такі діти дуже часто люблять предмети, якими вони граються, вибудовувати в ряди.

Важливо розуміти, що аутизм не визначається тільки за одним якимось симптомом. Щоб достовірно поставити цей діагноз, потрібно зібрати докладний анамнез розвитку дитини від батьків, проаналізувати цілий комплекс симптомів, мати можливість поспостерігати за поведінкою дитини, коли вона трохи звикне до місця проведення обстеження.

На Київщині у вихідні відкриють весняний сезон

Фото веселкового малюка вразило весь світ

М’ясопусна поминальна субота: як 2 березня поминають покійних

Діти, народжені весною: у чому їх унікальність?

Чому в новонародженого лущиться шкіра і як із цим впоратися?

Календар щеплень

Календар вагітності

Таблиця прикорму

Увага, батькам: як розпізнати ранні прояви аутизму

Дослідження доводять, що чим раніше малюк із аутизмом отримає професійну допомогу, а його батьки і близькі навчаться правильно себе вести з ним, тим швидшими і наочнішими будуть результати цієї роботи.

Але чим довше батьки «не бажають» помічати особливість малюка, чим довше він продовжує жити без допомоги, тим складніше йому орієнтуватися в цьому світі. Виявляється, вже у віці 3 місяців можна розпізнати початкові ознаки аутизму. Але навіть якщо ти у віці до 1 року або навіть до 2 років бачиш такі симптоми, не втрачай час. Грамотний фахівець може допомогти і тобі і дитині!

Основні ранні ознаки аутизму в дітей

Фахівці виділяють 9 таких ранніх ознак:

  1. відмова від тактильного контакту з мамою, татом, іншими людьми;
  2. відсутність мовлення у дітей від 3 років;
  3. малюк більше любить бути на самоті;
  4. відмова контактувати не тільки з людьми, а і взагалі із навколишнім світом: дитині не цікаві прогулянки;
  5. відсутні навички невербального спілкування;
  6. дитина не дивиться в очі співрозмовнику або навіть коли мама годує її грудьми;
  7. малюк часто висловлює емоції жестами, вони дивні;
  8. якщо малюк розмовляє, то його мовлення схоже на повторення тексту, вивченого напам’ять, або ніби твоїх висловлювань;
  9. нетипові сенсорні реакції на подразники: дотики, аромати, смак, звуки.

Спостережливі батьки помітять такі ознаки ще в ранньому віці дитини. Якщо ти бачиш ці симптоми, треба провести діагностику психічного розвитку малюка. Деякі ознаки може помітити невропатолог на плановому огляді, тому не нехтуй ними.

Вже із 3 місяців дитини можна самостійно проводити ранню діагностику аутизму.

Перевіряй, чи фіксує малюк свій погляд на тобі або на інших людях. Чи виділяє він тебе (якщо саме ти проводиш з ним найбільше часу) серед інших членів сім’ї. Відзнач, чи фіксує він погляд на яскравих предметах, наприклад, на картині, що висить на стіні. Чи дивиться в твої очі довго, а не випадково?

Тебе повинно насторожити, якщо малюк на руках у тебе «як поклали, так і лежить», тобто буквально розтікається, не групуючись і не приймаючи позу, в якій буде йому зручніше.

  • Плачем і занепокоєнням реагує на будь-який гучний звук, сміх, яскраве світло.
  • Зазвичай рухи малюка не такі, як у звичайних людей: або занадто повільні, або занадто активні.
  • Старший малюк не повторює, не копіює дій дорослих людей.
  • У дитини порушена прихильність до тебе. Вона або «не злазить із рук» або байдужа до мами.
  • У малюка, що повзає або вже ходить, помічаються монотонні рухи, які він часто повторює.

Хочеться відзначити, що подібні симптоми характерні і для деяких інших особливостей розвитку як психічного, так і фізичного, у дітей молодшого віку. Саме тому діагностику повинен проводити досвідчений фахівець, який проводить відповідні тести і протягом декількох візитів спостерігає малюка.

Аутизм у дітей: тривожні симптоми

Аутизм — це розлад мозку, яке часто призводить до складнощів у комунікації. У разі аутизму окремі частини мозку не працюють спільно належним чином. Більшість людей, які страждають аутизмом, мають проблеми у спілкуванні з іншими людьми. Але рання діагностика і лікування допомагають все більшій кількості аутистів реалізувати свій потенціал.

Що викликає аутизм

Аутизм часто проявляється у членів однієї сім’ї, тому фахівці вважають його спадковим захворюванням. Вчені намагаються з’ясувати, які саме гени відповідальні за аутизм.

Смотрите так же:  Стресс физиологический психологический и эмоциональный

Інші дослідники з’ясовують, чи не лежать причини аутизму в інших захворюваннях або оточенні дитини.

Деякі люди вважають, що дитячі вакцини викликають аутизм. Однак жодне дослідження не підтвердило це. Своєчасна вакцинація дуже важлива для здоров’я дітей.

Хто схильний аутизму

Аутизм — захворювання більш поширене, ніж багато хто думає. За статистикою, приблизно одна людина зі ста страждає від аутизму.

Аутизм зустрічатися у людей всіх національностей, культур, релігій та соціального походження. Але дослідження показують, що ця хвороба вражає чоловіків частіше, ніж жінок. Це невиліковне захворювання. Діти, які страждають від аутизму, живуть з цим захворюванням усе своє життя.

Які симптоми

Симптоми завжди проявляються у віці до трьох років. Зазвичай батьки помічають, що їх малюк не почав говорити і веде себе не так, як інші діти його віку. Однак іноді трапляється, що дитина починає говорити, а потім втрачає навички мовлення.

Затримка в розвитку мови або дитина взагалі не починає говорити. Може здаватися, що дитина не чує, навіть якщо обстеження показує, що він не глухий.

Повторювані, іноді надмірно, види поведінки, інтереси і гри. Наприклад, дитина весь час розгойдується, ненормально прив’язаний до певних предметів або дуже сильно засмучується, якщо змінюється звичний хід речей.

Не існує «типового аутиста». У людей спостерігається безліч різних проявів аутизму, від легких до важких. Батьки дітей, які страждають від аутизму, часто відзначають, що дитина воліє грати на самоті і не вступає в зоровий контакт з іншими людьми.

Аутизм може також включати наступні проблеми:

  • У багатьох дітей інтелект нижче норми
  • Підлітки часто страждають від депресії і занепокоєння, особливо ті, у кого інтелект нормальний або вище середнього.
  • У деяких дітей до підліткового віку розвиваються епілептичні напади.

    Як діагностується аутизм

    У лікарів є нормативи, за якими вони розуміють, чи проявляє дитина симптоми аутизму. Симптоми діляться на три категорії.

  • Соціальні взаємодії і відносини. Наприклад, дитина уникає зорового контакту. Аутистам складно розуміти почуття інших людей, наприклад, біль або смуток.
  • Вербальна та невербальна комунікація. Наприклад, дитина не розмовляє. Або без кінця вимовляє одну і ту ж фразу.
  • Обмежені інтереси. Наприклад, маленькі діти часто грають з однією частиною іграшки, а не з іграшкою цілком. Старші діти або дорослі можуть пристрасно цікавитися однієї вузької темою, наприклад, колекційними картками або номерними знаками.

    Також дитина може пройти обстеження слуху та інші подібні тести, щоб з’ясувати, чи не викликані відхилення іншими захворюваннями.

    Діагностика захворювання являє собою формальну ідентифікацію, яку зазвичай здійснює лікар-педіатр або терапевт. Постановка діагнозу важлива з двох причин:

  • Це допомагає людям, хворим на аутизм (та їхнім сім’ям) зрозуміти, чому вони відчувають певні складності, і що з цим робити.
  • Діагноз дозволяє хворим отримувати необхідну медичну допомогу.

    Для проведення діагностики лікуючий лікар направляє пацієнта до відповідного фахівця. Багатьом людям ставлять діагноз «аутизм» ще в дитинстві. У цьому випадку їх батьки або опікуни можуть попросити у лікуючого лікаря напрямок до лікаря-фахівця.

    Як лікується аутизм

    Для лікування аутизму використовується поведінкова терапія. Така терапія винагороджує правильна поведінка і завдяки цьому дитина вчиться соціальним навичкам і комунікації.

    При ранньому початку терапії більшість дітей з аутизмом вдається навчити спілкуватися з людьми і обслуговувати себе.

    В залежності від індивідуальних особливостей дитини лікування може включати мовну або фізичну терапію. Для лікування таких проблем, як депресія або обсесивно-компульсивний розлад, можуть використовуватися ліки.

    Так як люди, які страждають аутизмом, дуже різні, деякі види лікування можуть підходити не для всіх. Тому обов’язково залучати всіх, хто пов’язаний з вихованням дитини, і пробувати різні методи, щоб знайти найбільш відповідні.

    Міфи про аутизм

    Існує міф про те, що люди, які страждають від аутизму, не володіють ніякими емоціями. Але вони відчувають почуття щастя, любові, смутку так само, як і всі інші. І те, що вони не можуть висловити свої почуття тим же способом, яким їх виражають здорові люди, не означає, що у них немає ніяких емоцій взагалі. Вони теж вміють відчувати. Цей міф, який є результатом невігластва суспільства, необхідно розвіяти, навчаючи людей уважному і делікатному поводженню з людьми-аутистами.

    Далеко не кожна людина, хворий на аутизм, має будь-яким незвичайним даром або є генієм, наприклад, в галузі математики або музики. Це звичайні люди, такі ж, як всі інші, але з аутизмом.

    Як родині впоратися з вихованням дитини-аутиста

    Важлива частина терапії полягає в тому, щоб всі інші члени родини дізналися все необхідне про аутизм і навчилися справлятися з симптомами у дитини. Це знизить рівень стресу у решти членів сім’ї і допоможе дитині.

    У лікуванні можуть допомогти не тільки лікарі, а й друзі, лікарі, викладачі, а також організації, що об’єднують людей з подібними проблемами.

    Поради

  • Плануйте перерви. Турбота про дитину з аутизмом — важкий повсякденну працю. Планування перерв допоможе всій родині.
  • Звертайтеся по допомогу, коли дитина підросте, особливо в підліткові роки.
  • Спілкуйтеся з іншими сім’ями, в яких ростуть діти з аутизмом. Ви можете обговорювати свої проблеми і обмінюватися порадами з людьми, які вас зрозуміють.

    Аутизм – що це за хвороба?

    Важко залишатися байдужим, спостерігаючи за тим, як дитина хвора на аутизм намагається адаптуватися в швидкоплинному сучасному світі. Хоча форми подібних розладів варіюють від легких до важких, багато людей хворі на цю недугу виявляють виняткові здібності до музики чи інших видів мистецтв. Варто їх трохи підтримати і адаптація їх у суспільстві стане цілком реальною.

    Аутизм не є результатом поганого виховання. Аутизм – це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку мозку і характеризується відхиленнями у соціальній взаємодії та спілкуванні, а також стереотипністю у поведінці та інтересах. Всі вказані ознаки з’являються у віці до 3 років.

    На відміну від усіх інших дітей з психофізичними порушеннями і без них, аутична дитина не йде назустріч іншій людині і не радіє, коли будь-хто, дитина чи дорослий, хоче, наприклад, гратися разом з нею.

    Оксана Гаяш — кандидат педедагогічних наук, методист кабінету методики дошкільної, початкової та інклюзивної освіти ЗІППО

    Які найбільш типові симптоми аутизму?

    1. Недостатній розвиток мови, відсутність мовлення. У дітей раннього віку, як правило, спостерігаються порушення зору, мови (їм важко говорити), вони надмірно сором’язливі, часто повторюють одні й ті ж слова по кілька разів поспіль. Дитина не розуміє мову інших людей, сама не прагне розмовляти, спілкуватися з іншими людьми, навіть матір’ю. У промові дитини, в основному, присутні ехолалії, дитина іноді повторює обривки елементів промови, які вона почула від інших людей або по телевізору. Дитина не розуміє складних мовних конструкцій. Дитина з аутизмом розуміє лише односкладові слова-команди: «Їж», «Сядь». Дитина не може абстрактно мислити, аналізувати і узагальнювати. Найчастіше дитина не розуміє займенників мій, твій, їх і т. д. Водночас в неї може досить інтенсивно розвиватися «автономна мова”, «мова для себе”.

    2. Дитина не сприймає навколишній світ, не реагує на події навколо нього. Батькам часом зовсім неможливо привернути увагу дитини, вона не реагує на своє ім’я і на звуки голосів мами і тата. Більш того, з часом дитина починає активно уникати спілкування, ховається, іде. Дитина не фіксує погляд на обличчі батьків, немає контакту поглядів, не обертаються на мову.

    Зорова увага дітей з аутизмом украй вибіркова і дуже короткочасна, дитина дивиться наче повз людей, не зауважує їх і відноситься до них як до неживих предметів. Водночас їй характерна підвищена вразливість, її реакції на те, що оточує часто непередбачувані та незрозумілі. Така дитина може не зауважувати відсутності близьких родичів, батьків і надмірно хворобливо і збуджено реагувати навіть на незначні переміщення і перестановки предметів в кімнаті.

    3. Дитина з аутизмом не переносить емоційного контакту з батьками. Навіть у перші місяці життя дитина не тягне ручки, не притискається до матері, а, перебуваючи на руках у батьків, чинить опір фізичного контакту, напружує спину, намагається вирватися з обіймів батьків.

    4. Дитина, що страждає аутизмом, ніколи не грає з іграшками, і навіть не виявляє до них інтересу. Гра дитини з аутизмом полягає в наборі простих рухів — вона смикає шматок одягу, крутить мотузку, смокче або нюхає частини іграшок. Ці ознаки аутизму також проявляються після досягнення дитиною віку 1 року.

    5. Дитина не проявляє інтерес до інших дітей, не грає з однолітками. Аутист не проявляє інтерес до ігор дітей. На другому році життя помітно, що дитина — аутист не має навіть найпростіших ігрових навичок. Єдина гра, яку аутист може підтримувати, це прості механічні рухи «візьми — дай». При аутизмі своєрідний характер має ігрова діяльність. Її характерною ознакою є те, що зазвичай дитина грає сама, переважно використовуючи не ігровий матеріал, а предмети домашнього вжитку. Вона може довго і одноманітно грати зі взуттям, шнурками, папером, вимикачами, дротами тощо. Сюжетно-ролеві ігри з однолітками у таких дітей не розвиваються. Спостерігаються своєрідні патологічні перевтілення в той чи інший образ у поєднанні з аутичним фантазуванням. При цьому дитина не зауважує оточуючих, не вступає з ними в мовний контакт.

    6. Дитина, що страждає аутизмом, не може навчитися найпростішим навичкам самообслуговування. Такій дитині часом неможливо навчитися одягатися самому, самостійно ходити в туалет, умиватися, приймати їжу і користуватися столовими приборами.

    7. Дитина з аутизмом потребує постійного контролю, вона не розуміє і не може оцінити небезпеки навколишнього світу. Малюк не може переходити вулицю, тому що не сприймає рухомі машини і може постраждати. Така дитина не розуміє небезпеку, що виходить від падіння з висоти, ігри з електроприладами, гострих предметів і т.д.

    Смотрите так же:  Проходит ли депрессия без лечения

    8. Незважаючи на байдужість до навколишнього світу, дитина з аутизмом може дуже часто проявляти спалахи гніву і агресії. В основному, ця агресія спрямована на самого себе. Дитина до крові кусає свої руки, б’ється головою об меблі та підлогу, б’є кулаками себе по тілу і обличчю. Іноді ця агресія виникає проти інших людей, і дитина при будь-якій спробі контакту дряпає, кусає або б’є батьків. На будь-яка заборону або спробу контактувати дитина — аутист може раптово проявити нестримну агресію. Дитина не вміє відчувати почуття жалю, на прохання чи благання батьків вона не реагує, байдужа до сліз.

    9. У дитини з аутизмом часто присутній синдром нав’язливих рухів — вона розгойдується стоячи або сидячи, довгий час безцільно плескає в долоні, обертає і крутить різні предмети, довгий час дивиться на світ, вогонь, вентилятор. Дитина замість гри може вибудовувати різні предмети і іграшки в акуратні ряди. Дитина може довгий час беземоційно підстрибувати, присідати.

    Що можна порадити батькам і близьким дітей, що страждають аутизмом?

    Якщо для батьків помітними стають перераховані вище ознаки аутичного типу розвитку, то обов’язково потрібно звернутися до дитячого психіатра, щоб пересвідчитися, наскільки ці особливості розвитку дитини мають підставу. Діагноз «ранній дитячий аутизм» може бути поставлений тільки фахівцем — дитячим психоневрологом після ретельного обстеження малюка. Якщо цей діагноз дитині поставлений, то батькам потрібно визначитися з програмою подальшого навчання та розвитку малюка. Для цього важливо проконсультуватися у спеціального психолога чи корекційного педагога, які мають досвід роботи з такими дітьми, можуть надати розгорнуту характеристику стану психічного розвитку дитини, а також визначити форми і напрями корекційних занять для дитини.

    Батькам потрібно набратися терпіння, твердо вірити в успіх і не втрачати надію. Сьогодні в багатьох містах відкриті спеціальні курси та школи для батьків, чиї діти страждають аутизмом.

    Основою успішного подолання аутизму, є виконання в домашніх умовах та в умовах спеціальних центрів індивідуальної програми реабілітації хворої дитини. Природно, головне завдання тут лягає на плечі батьків. Тому першорядним кроком має стати ПРИЙНЯТТЯ того, що їх дитина страждає на аутизм. Адже вона не психічно хвора людина, у неї просто “інший спосіб бачення світу”, їй трохи важче висловити свої почуття. Ось тут і потрібно їй допомогти, підтримати, навчити.

    При правильному, наполегливому підході до виконання лікувальної (реабілітаційної) програми діти, хворі на аутизм, показують відмінні результати і можуть значною мірою відновлюватися, адаптуватися до нормального життя. Нерідко вони володіють даром або талантом у якійсь області мистецтва або знання.

    Гіперчуттєвість до звуків та дотиків, затримка мовленнєвого розвитку, неврівноваженість. Такі проблеми розвитку дітей з аутизмом постають перед батьками особливих дітей.

    Інтелектуальний розвиток цих дітей досить різноманітний. Серед них можуть бути діти з нормальним, прискореним, різко затриманим і нерівномірним розумовим розвитком. Відзначається також як часткова або спільна обдарованість, так і розумова відсталість.

    Перша вікова криза припадає на вік між двома і трьома роками, коли у дитина диференціює себе з-поміжінших людей і диференціює людей на своїх і чужих. У цей період дитина починає впізнавати себе в дзеркалі і говорити про себе в першій особі. Зростання самосвідомості і прагнення до самостійності зумовлюють частоту емоційно-поведінкових розладів на цьому етапі. Прагнучи до незалежності, дитина проявляє негативізм і упертість на зауваження і заборони дорослих.

    Для попередження емоційних і поведінкових розладів дуже важливо, щоб дорослі ставилися до малюка дбайливо, з великим терпінням і пошаною. При цьому у жодному випадку не можна пригнічувати або залякувати дитину, необхідно одночасно стимулювати і організовувати її активність, формувати довільну регуляцію поведінки.

    Особливо важливе значення у вихованні аутичної дитини має організація її цілеспрямованої поведінки шляхом чіткого розпорядку дня, формування стереотипної поведінки в певних ситуаціях.

    Оскільки порушення аутичного спектра є наскрізними, то позитивний вплив на розвиток дитини має відбуватися комплексно. Йдеться про те, що у центр уваги мають потрапляти моторна, емоційна і пізнавальна сфери. Щодо моторної сфери варто отримати консультацію фахівців (а особливо важливо – ще й відпрацювати певні навички), як саме допомагати дитині у цьому напрямі. Вміти: активізувати прояви дитини, виконувати вправи на перерозподіл м’язової напруги, володіти різними способами зняття напруги, сприяти гармонізації тонічної регуляції в цілому, бо саме вона є підґрунтям повноцінного психічного розвитку.

    Поради дорослим з близького та далекого оточення дитини

    Застосовуйте планомірну співпрацю дитини з дорослим для того, щоб у неї перед очима завжди був еталонний варіант, з яким вона хоча б зрідка намагалася порівняти свій виріб та інші результати своєї діяльності, а також споглядати дії, рухи дорослого, чути його роздуми. Партнерство з дитиною в різних спільних з нею справах допомагатиме заспокоїти і дати їй відчуття захищеності.

    — Дотримуйтеся з переважною більшістю аутичних дітей постійного їх страхування: будьте готові їх спіймати, підхопити, підкласти руку на небезпечне місце тощо, будьте готові запобігти виникненню ситуації, що провокує фізичну самоагресію дитини. Дієвим способом зводити до мінімуму небезпечні дії дитини є їх не підкріплення вами своїми бурхливими реакціями (не лякатися, не засмучуватися, не сердитися). Пам’ятайте, що деякі діти можуть провокувати такі реакції дорослого і при цьому відчувати задоволення і радість.

    — Цілеспрямовано опікайте предметну діяльність та гру дитини. У цьому зв’язку забезпечіть виважене ставлення до добору іграшок та предметів, продумуйте цілі з позиції міри їхньої складності (мають відповідати віку, можливостям та інтересам дитини), прискіпливо ставтеся до організації і керівництва дитячою діяльністю.

    — Використовуйте більшу прихильність дитини з аутизмом у ставленні до предметів, ніж до людей. На цій основі опосередковано налагоджуйте діалог з ними, наприклад, через музичні інструменти, танці, спортивні ігри. Водночас налагоджуйте слухо-вокальну, слухо-рухову та зорово-рухову координацію загальної і дрібної моторики, формуйте доступний для дитини рівень здатності синтезувати їх в одній діяльності (спонукайте дитину до пошуку зліва-справа, зверху-знизу мелодійної іграшки або дорослого, який їй наспівує чи щось говорить тощо).

    — Усувайте з оточення дитини все те, що може налякати її: різкі звуки (ляскання дверима, гуркотіння посудом, сварку, голосну музику); різкі зорові враження (потужні, не захищені джерела світла, раптовий рух в полі зору дитини); різкі запахи, грубі звертання тощо.

    — Пам’ятайте, що погляд дорослого, звуки його голосу, наближення і торкання можуть викликати в дитини лише оборонну реакцію у вигляді різних варіантів відсторонення й уникнення (відвертання і відведення очей, небажання слухати, торкатися, вступати в будь-який контакт).

    — Підтримуйте елементи спілкування, спроби вступити в контакт, реакції на звертання дорослого. При цьому всіляко враховуйте особливості їхнього здійснення дитиною, оскільки, не зважаючи на те, що дитина «ходить повз людей», вона ніколи не наштовхується на них, може заплакати, коли на неї чи при ній кричать.

    — Систематично використовуйте можливості арт-терапевтичних засобів як соціально прийнятного виходу агресивності та негативних емоцій дитини з аутизмом, безпечного способу зняття напруження, зменшення страхів, агресії і жорстокості. Спільна участь в малюванні, в музичних заняттях, в елементарних спортивних іграх сприятиме формуванню відносин емпатії та взаємної підтримки.

    Поради батькам дитини

    Основним орієнтиром розвитку дитини з аутизмом має бути різноманітне, емоційно насичене спілкування з нею батьків. Батьки мають розмовляти з нею більше, аніж зі здоровою дитиною.

    — Постійно стимулюйте інтерес дитини до зовнішнього світу. Зацікавлене виконання вами режимних моментів і не байдуже, лагідне ставлення до дитини, позначення емоційних станів різними звукосполученнями сприятиме емоційному «зараженню» малюка. Це, своєю чергою, поступово викликатиме в неї потребу в контакті і започатковуватиме поступову зміну дитиною свого власного емоційного (часто агресивного) стану.

    — Постійно привертайте увагу дитини до своїх дій. Купаючи, одягаючи, оглядаючи тощо дитину, не мовчіть і не ігноруйте дитину, а, навпаки, постійно лагідно стимулюйте її до наслідування. При цьому пам’ятайте, що дитина здатна наслідувати лише те, що в загальній формі вона вже сама може зробити. Добре, коли мама співає, при цьому це можуть бути не тільки пісні: зважаючи на те, що діти з аутизмом краще реагують на музику, аніж на мовлення, варто мовленнєві прояви робити музичними, проспівувати ім’я дитини, свої коментарі, свої прохання, розповіді, похвалу тощо. А розмовляти з такою дитиною – спокійним (бажано навіть тихим) голосом.

    — Сприяйте більш легкому проходженню дитиною моменту фізичного відриву від себе з тим, щоб запобігти прояву важких форм «почуття краю», коли дитина стає абсолютно нестриманою, некерованою, неслухняною. Постійно формуйте в малюка «відчуття краю» з тим, щоб він поступово переставав лякатися нового в навколишньому середовищі.

    — Враховуйте, що поруч з байдужістю, афективною блокадою (ізоляцією) стосовно вас, можлива також симбіотична форма контакту, коли дитина відмовляється хоча б на деякий час залишатися без вас при тому, що ніколи не буває з вами лагідною.

    — На всіх етапах встановлення контакту підбирайте безпечну дистанцію для спілкування і ненав’язливо демонструйте власну готовність до контакту, кожного разу обов’язково починаючи з того психічного рівня, на якому знаходиться дитина.

    — Під час тактильного контакту з дитиною говоріть їй про свої почуття, включаючи навіть прояви гніву на її опір. При цьому враховуйте, що аутична дитина здатна розуміти ваші почуття і мовлення. Однак емоційні особливості малюка є перепоною процесу сприймання материнської ласки. Важливо продовжувати усувати дитячий опір такими стимулами, які для неї є емоційно надчутливими, дискомфортними (довгий поцілунок, шепіт у вухо тощо). Разом з тим, застосовуйте певну трансформацію стосунків з дитиною, яку (ситуацію) умовно називають «відпусти», коли дитина намагається уникати тривалих емоційних контактів, обіймів, поцілунків. Проте, враховуючи природну автономію дитини з аутизмом, цю можливість треба використовувати обережно.

    -Застосовуйте (як можливий) метод мобілізації дитини до гри без усіляких вимог і інструкцій лише з метою налагодження емоційно сприятливого, довірливого контакту, навіть не зважаючи на те, що дитина може не звертати на вас увагу.

    Смотрите так же:  Что понижает стресс

    — Постійно стимулюйте емоційні реакції дитини на тепло, прохолоду, вітер, барвисте листя на деревах, яскраве сонце, талий сніг, струмки води, спів пташок, зелену траву, квіти; на забруднені місця в природному довкіллі (засмічені, з неприємним запахом, брудною водою) та чисті й затишні галявини тощо. При цьому багаторазово навчайте і заохочуйте дитину використовувати відповідні жести і рухи тіла, вокалізації, недосконалі слова; схвалюйте таку її поведінку.

    — Постійно пом’якшуйте недостатню або повну відсутність потреби в контактах, а також активне, часто з агресивним проявом прагнення самотності і відгородженості від зовнішнього світу. При цьому враховуйте, що діти почувають себе помітно краще, коли їх залишають наодинці. Проте приєднуйтеся до дій дитини, а потім тактовно наполягайте на спільних діях, наприклад, з предметом, яким грається дитина, з книжкою, яку «разом» читають, з матрійкою, яку почергово складають, з м’ячем, який по черзі прокочують по підлозі тощо.

    -Навчайтеся зчитувати її елементарні спроби вступати з вами в контакт і посмішкою (лагідним голосом, ніжним поглядом, обіймами, багаторазовим повторенням її імені тощо) заохочуйте дитину до продовження цього контакту. Для формування спрямованого погляду дитини на обличчя дорослого можна «ловити» її погляд, притуливши власні долоні до її скронь, зробити ними ніби шори (долоні розвернуті внутрішнім боком паралельно одна до одної), щоб дитина не могла дивитися вбік, і нахилятися таким чином, щоб очі дитини зустрічалися з очима дорослого.

    — Враховуйте важливість використання різноманітного й яскравого одягу і прикрас (окуляри, капелюхи, намисто тощо), що викликатиме на себе орієнтовні реакції дитини, стимулюючи її дослідницькі дії і привертаючи її увагу до вас.

    — Формуйте уявлення про поняття: рідні, близькі, знайомі, чужі люди, правила поведінки з різними категоріями людей; за можливістю, вдома облаштуйте родинний куточок, в якому помістіть «дерево роду», фотографії та відео сімейних подій; створюйте умови для вправляння в налагодженні взаємин з людьми різного віку та статі;

    — Знайомте з різними джерелами інформації (книги, журнали, телебачення, радіо, комп’ютер); показуйте їхню роль в житті людей. Сімейне читання може допомогти налагодити емоційний контакт з дитиною і прищепити їй навички соціальної поведінки. Окрім сімейного читання батьки можуть використовувати і метод спільного малювання, під час якого вони також активно описують словами все, що малюють, терпляче пояснюють дитині послідовність малювання, називають кожну деталь. Якщо дитина не хоче або не може малювати самостійно, дорослі діють її руками. При спільному малюванні батьки можуть самі намалювати , наприклад, автобус, але «забути» домалювати, наприклад, одне колесо. Вони просять дитину домалювати те, що потрібно. Подібна робота позитивно впливає на розвиток сприймання та уяви дитини, вчить її взаємодіяти з дорослими.

    — Розвивайте відчуття приналежності різних предметів навколишнього середовища, здійснюючи це з урахуванням труднощів розуміння аутичною дитиною зверненого мовлення. Спочатку слід розвивати в малюка вміння обстежувати навколишнє середовище і орієнтуватися в його предметному світі. Цю роботу здійснюйте за допомогою багаторазових повторень і спираючись на коментуюче та звернене мовлення дорослого, перш за все, матері: «Подивись, це (відповідний жест) — годинник. Годинник каже: цок-цок. Де годинник?»; «Пташка (відповідний вказівний жест дорослого). Яка гарна пташка». «Де пташка? Покажи» тощо). Формуйте у дитини елементарний інтерес до іграшок та до інших, оточуючих її, предметів. Вживайте назви тих предметів, які їй добре відомі («Це – лялька. Лялька – твоя. Де твоя лялька? Покажи»).

    — Діти, які страждають аутизмом, охоче грають в такі ігри, де не потрібно говорити. Потрібно вчити дитину грати в лото, складати головоломки, пазли, викладати мозаїку, аплікації. Так може бути досягнута спільна діяльність — перший крок на шляху до спілкування та взаємодії, налагоджений контакт з малюком.

    — Формуйте в дитини вміння регулювати дії при виборі предмету для ігор, отримати його в руки, використати для досягнення простого результату. При цьому за допомогою простих завдань важливо вчити дитину результативним діям. Для цього малюку, наприклад, показуйте пірамідку в зібраному вигляді. Потім на його очах знімайте і знову надягайте всі кільця на стержень пірамідки. Свої дії супроводжуйте словами: «Була пірамідка, кільця зняли – не має пірамідки. Зараз знову зберемо пірамідку. Будем кільця на стержень надягати. Ось так!» Потім знову розбирайте і збирайте пірамідку. І тільки потім пропонуйте дитині самій здійснити необхідні дії. Цю роботу можна здійснити, використовуючи природні життєві ситуації. Наприклад, коли дитина просить пити, то, поставивши перед нею тарілку і чашку, запропонуйте: «Дивися, ось чашка, а ось тарілка. Куди Марійці налити водички? В тарілочку? В чашечку? Куди? Покажи».

    — Закінчуйте формування в дитини вміння регулювати свої дії тоді, коли вона зможе затримувати або хоча б відстрочувати виконання свого бажання заради іншої мети. Наприклад, маля дуже хоче гратися з м’ячем в кімнаті. У даному разі важливо, щоб дорослий нагадав дитині про те, що в кімнаті можна розбити скло у вікні. Таке пояснення-попередження, зрозуміло, може сприяти тому, що дитина утримається від задуманої гри.

    Слід пам’ятати про п’ять «не»:

    Не говорити голосно.

    Не робити різких рухів.

    Не дивитись пильно в очі дитині.

    Не звертатись прямо до дитини.

    Не бути занадто активним і нав’язливим.

    Отже, тісне спілкування, постійні розмови з дитиною, пояснення всього, що відбувається, розвиває емоційно-чуттєві якості маленької людини, і з часом він навчиться спілкуватися з близькими, висловлювати свої почуття і емоції за допомогою слів.

    Виховання малюка, котрий страждає раннім дитячим аутизмом, має свої специфічні особливості, і займає багато часу і сил .Потрібно постійно займатися з дитиною, у жодному разі не пускаючи на самоплив, інакше розвиток психоемоційної сфери дитини зупиниться або відкотиться на початковий рівень.

    Виховання малюка, котрий страждає раннім дитячим аутизмом, має стати способом життя сім’ї, в якій є місце добру, терпінню і великої любові до дитини.

    ЗАКЛАДИ, ЯКІ ОПІКУЮТЬСЯ ДІТЬМИ З АУТИЗМОМ В УКРАЇНІ

    * Спеціальна загальноосвітня школа індивідуального навчання «Надія»,

    * Громадська асоціація підтримки осіб з аутизмом «СОНЯЧНЕ КОЛО»,

    * Благодійна організація «ШКОЛА_СХОДИНКИ»,

    * Громадська організація «Школа життя»,

    * Центр соціально-психологічної реабілітації для дітей і молоді з функціональними обмеженнями «Подолання»,

    *Реабілітаційний центр «Родина» для дітей та молоді, які мають функціональні обмеження.

    Аутизм у дітей: Комаровський перерахував основні прояви

    В пості доктора повідомляється про такі особливості малюка:

    • Використання іграшок не за призначенням;
    • Невміння побудувати комунікацію з людьми;
    • Знижена реакції на сторонні звуки;
    • Відсутність мови або її слабкий розвиток;
    • Гіперчутливість до звуків;
    • Гіперактивність або гиперпасивность;
    • Сміх або плач без причин;
    • Невміння адаптуватися до зовнішніх змін;
    • Неадекватне ставлення до предметів;
    • Неусвідомлення небезпечних ситуацій.

    Раніше Комаровський вже говорив про те, що захворювання аутизмом стає все більш поширеним недугом. І деколи батьки на ранніх допускають розвиток аутизму у дитини.

    Як повідомляв портал «Знай.ua» американські вчені провели дослідження пацієнтів з хворобою аутизм і виявили ряд закономірностей, які пов’язують цей недуг з низкою інших. Щонайменше десять захворювань проявляються у пацієнтів з аутизмом.

    Фахівці довели, що з розладами аутистичного спектру (РАС) пов’язані епілепсія, розлади сну, депресія, розлади роботи шлунково-кишкового тракту.

    Саме ці хвороби прийнято вважати причинами ранньої смертності пацієнтів з аутизмом.

    Як повідомлялося раніше в. о. міністром охорони здоров’я Уляною Супрун існує кілька найпоширеніших міфів про дитячомий аутизм.

    Міністр заявила, важливо довіряти тільки перевіреної інформації.

    Прийнято вважати, що діти з аутизмом не хочуть дружити і не можуть відчувати.

    Супрун вважає, що такі діти можуть здаватися сором’язливими, але це тільки тому, що вони не вміють або не можуть повідомляти про своє бажання будувати відносини з людьми так, як це роблять інші.

    Аутизм не робить людину нездатним відчувати емоції — просто такі діти висловлюють їх по-іншому.

    Існує думка, що аутизм виникає з-за поганого виховання.

    Чиновниця розповіла, що в 1950-х роках з’явилася теорія, яка називається гіпотезою «матері-холодильника». Ця теорія пояснювала розвиток аутизму наслідком впливу матерів, які не виявляли емоційного тепла. Її вже давно спростували.

    Дивіться відео з докладним описом захворювання від доктора Комаровського.

    Другие статьи

    • Формы и методы экологического воспитания детей дошкольного возраста Консультация (младшая группа) по теме: консультация для воспитателей. Формы и методы экологического воспитания детей дошкольного возраста. Консультация для воспитателей. Предварительный просмотр: Формы и методы экологического воспитания детей дошкольного […]
    • Можно ли отказаться от совершеннолетнего ребенка Можно ли отказаться от совершеннолетнего ребенка Законодательством Российской Федерации не предусмотрено процедуры отказа от ребенка, возможно только лишение родительских прав. Так, согласно ст. 69 СК РФ родители (один из них) могут быть лишены родительских прав, если […]
    • Что входит в обязанности родителей по воспитанию детей Глава 12. Права и обязанности родителей (ст.ст. 61 - 79) Глава 12. Права и обязанности родителей См. Обзор практики разрешения судами споров, связанных с воспитанием детей, утвержденный Президиумом Верховного Суда РФ 20 июля 2011 г. © ООО "НПП "ГАРАНТ-СЕРВИС", 2019. […]
    • Можно ли ребенку капать ромашку в нос отвар ромашки и нос неделю назад мы заболели к нам приходила врач и сказала 5 раз в день промывать нос пипеткой ромашки, потом отсасывать аспиратором, а потом капать капли сейчас я разговаривала с подругой, она меня отругала, сказала, что нельзя так ни в коем случае, […]
    • Как правильно купать в круге месячного ребенка Как купать ребёнка с кругом на шее С какого месяца купать ребёнка с кругом на шее, как правильно это делать, в какое время? Советы доктора Комаровского и видео инструкция. Водные процедуры – особенное удовольствие для маленького ребенка. Кроме обычного гигиеничного […]
    • Диагностика отклонения в развитии ребёнка определение этапы проведения Ранняя диагностика отклонений в развитии детей Диагностика отклонений в развитии основывается на зна­нии общих и специфических закономерностей психического раз­вития нормально развивающегося ребенка и детей с различны­ми отклонениями в развитии. Диагностика носит […]