Синдром дауна українською

Синдром дауна українською

Що таке синдром Дауна?

Синдром Дауна — це генетичне порушення, що полягає у порушенні рівня розумового розвитку (різного ступеня), характерних рисах обличчя, вроджених вадах серця, порушеннях слуху та зору, інших медичних проблемах. Проте ступінь прояву усіх цих ознак є дуже різною в кожного з пацієнтів. Синдром Дауна є однією з найпоширеніших вроджених вад розвитку, що мають генетичну природу. Частота виникнення становить приблизно 1 на 800 або 1000 новонароджених. Зазвичай, він спричиняється зайвою хромосомою, клітинною структурою, що містить спадкову інформацію. Згідно даних Національної Асоціації Хворих із синдромом Дауна в Сполучених Штатах нараховується понад 350000 людей із цим захворюванням. Середня тривалість життя цих хворих становить приблизно 55 років.

Що спричиняє синдром Дауна?

За нормальних умов кожна яйцеклітина та сперматозоїд містять по 23 хромосоми. При їх злитті утворюється 23 пари хромосом (всього 46). Однак часом трапляється так, що під час формування яйцеклітин або сперматозоїдів, вони набувають зайвої 21 хромосоми. І коли клітина передає новоствореному ембріону цю 21-у хромосому, виникає порушення, що і називається » синдром Дауна «. характерні клінічні ознаки синдрому Дауна викликані тим, що кожна клітина тіла має цю зайву 21-у хромосому. Цей феномен називається «трісомія 21» через наявність трьох хромосом 21. Інколи 21-а хромосома може бути зв’язаною із іншою хромосомою, це називається «транслокаційний синдром Дауна». Це єдина форма синдрому Дауна, що може бути успадкованою від батьків, якщо один з них має так звану збалансовану транслокацію, яка не впливає на здоров’я носія. Надзвичайно рідко виникає порушення, що називається «мозаїчний синдром Дауна» — це пояснюється тим, що порушення в хромосомах виникає вже після зачаття. В таких пацієнтів лише деяки клітини мають зайву 21 хромосому, інші ж є нормальними.

Чи мають діти із синдромом Дауна якісь особливі медичні проблеми?

Від 40 до 50% дітей із синдромом Дауна мають вроджені вади серця. Деякі вади є незначними і можуть лікуватися медикаментозно. Інші ж можуть вимагати хірургічного втручання. Усі діти із синдромом Дауна мають бути оглянуті дитячим кардіологом та пройти ехокардіограму протягом перших 2 місяців життя. Приблизно 10% дітей із синдромом Дауна народжуються із вродженими аномаліями кишечника, які потребують негайної операції. Більше 50% пацієнтів мають порушення функцій зору або слуху. Зазвичай, порушення зору полягають у косоокості, короткозорості або далекозорості. Більшість цих вад можна виправити за допомогою окулярів, медикаментів або хірургічного втручання. Новонароджені із синдромом Дауна мають регулярно оглядатися дитячим офтальмологом впродовж першого року життя. Дефекти слуху в цих пацієнтів можуть спричинятися наявністю рідини в середньому вусі або через порушення нервової тканини (хоча є випадки, коли спостерігався збіг цих причин). Усі хворі із синдромом Дауна мають регулярно проходити обстеження в окуліста та отоларинголога, тому що невиявлені вади функцій зору та слуху можуть спричинити затримку розумового розвитку і мовлення. В них також спостерігається підвищена схильність до розвитку захворювань щитовидної залози та лейкемії. Вони часто хворіють на простудні захворювання, бронхіти та пневмонії. Протягом перших років життя ці діти потребують посиленого медичного контролю та обов’язкового щеплення від усіх дитячих хвороб.

Синдром Дауна: лікування та запобігання.

Синдром Дауна не підлягає лікуванню. Більше того, лікарі не знають напевно, як можна запобігти подібним хромосомним порушенням. Однак, тривалі дослідження з цієї проблеми показали, що в деяких жінок, що мали дітей з синдромом Дауна, були порушення метаболізму вітамінів В-групи, особливо фолієвої кислоти. Отож, в разі підтвердження цієї інформації, профілактичний прийом фолієвої кислоти усіма жінками дітородного віку може набути нових аспектів.

Наскільки важким є розумове відставання?

Рівень розумового відставання в хворих із синдромом Дауна може бути різним — від легкого до край важкого. Однак, в більшості спостерігається середній ступінь розумового відставання. Дослідження свідчать про те, що за умови своєчасного та відповідного втручання і тренування кількість хворих із важким розумовим відставанням може бути нижчою за 10%. Проте слід пам’ятати, що не можна запобігти чи виправити розумове відставання, спричинене фізичними причинами.

Що може робити дитина із синдромом Дауна?

Більшість дітей із синдромом Дауна можуть робити ті самі речі, що і їх однолітки. Вони гуляють, розмовляють, одягаються та самостійно ходять до туалету, але для цього їх треба спеціально навчити. Вони можуть навчитися цьому трошки пізніше, аніж звичайні діти, але враховуючи усі обставини, це не є проблемою. Не можна вказати, в якому саме віці ці діти навчаться це робити. Дуже корисною в таких випадках є своєчасна лікувально-навчальна терапія, що розпочинається з дитинства.

Чи можуть діти із синдромом Дауна ходити до школи?

Так, можуть. Існують спеціальні програми, спрямовані на підготовку до школи дітей із синдромом Дауна. Вони максимально розвивають вміння та навички дітей. Завдяки цим програмам та своєчасно розпочатим заняттям багато хворих дітей можуть відвідувати звичайні школи. Кругозір в таких дітей значно розширюється. Вони навчаються читати і писати, беруть участь в шкільних заходах. Також існують спеціальні програми по забезпеченню роботою підлітків із синдромом Дауна. Вони дають можливість багатьом хворим мати постійну роботу і заробляти гроші. Це особливо важливо сьогодні, оскільки з’являються цілі комуни хворих на синдром Дауна, де вони живуть напівнезалежно, самі обслуговують себе, допомагають одне одному, ведуть спільне господарство.

Як виглядає дитина із синдромом Дауна?

Зазвичай в дитини із синдромом Дауна маленькі вуха та антимонголоїдний розріз очей. Ротовий отвір зменшений, тому язик може виглядати збільшеним. Ніс також менше, ніж у нормальних дітей, із розширеним переніссям. В деяких хворих може бути коротка шия, маленькі руки із короткими пальцями. Усі хворі мають коротку статуру. В них також спостерігається незвичне ослаблення суглобів. Проте, зовсім не обов’язково, що ваша дитина буде мати усі ці ознаки.

Хто відноситься до групи ризику мати дитину із синдромом Дауна?

В першу чергу це батьки, що вже мали дитину із синдромом Дауна, тобто ті, в кого була перестановка хромосоми 21. Також до цієї групи відносяться матері віком старше 35 років. Загроза мати хвору дитину з віком постійно зростає. Так, якщо вік матері становить 25 років, то частота народження дітей із синдромом Дауна становить 1:1250, у віці 30-ти років цей показник вже 1:1000, після 35 1:400, а після 40 років 1:100. Проте більше 80% дітей із синдромом Дауна народжуються у жінок, молодших за 35 років. Загальний показник є певною мірою однобічним, оскільки більшість жінок народжує дітей у віці до 35 років, і лише дехто наважується народити дитину у віці 35-40 років.

Чи можна діагностувати синдром Дауна ще до народження дитини?

Так, можна. Пренатальні аналізи, такі як амніоцентез або хоріонічні проби, можуть виявити, а точніше виключити ймовірність народження хворої дитини. Однак, оскільки під час проведення цих процедур завжди існує незначний ризик інфікування та / або невиношування вагітності, лікарі призначають ці аналізи лише жінкам, що відносяться до групи ризику. Лікар може запропонувати проведення амніоцентезу, якщо попередні аналізи крові вагітної жінки (потрійний скринінг), проведені десь на 16 тижні вагітності, виявили певні відхилення від норми. Однак ці аналізи крові не дають підстав поставити остаточний діагноз, просто це означає, що необхідно провести додаткові обстеження, такі, як амніоцентез. Крім того, багато випадків синдрому Дауна виявляються під час проведення УЗД. Також, родини, що відносяться до групи ризику або вже мають хворих дітей, можуть направлятися на консультацію до лікаря-генетика.

Наскільки великим є ризик мати повторну вагітність плодом із синдромом Дауна?

Зазвичай, кожна наступна вагітність після народження дитини із синдромом Дауна додає 1% до потенційного ризику народження хворої дитини, також слід враховувати і вік матері. Якщо в першої дитини був транслокаційний синдром Дауна, то ризик мати наступну дитину із цим захворюванням є набагато більшим. В такому випадку одразу після народження в дитини береться проба крові для проведення хромосомного аналізу (каріотипування). Це дає можливість встановити, чи має дитина синдром Дауна, і у разі позитивного аналізу — якою хромосомною аномалією він викликаний. Цей аналіз є також важливим для визначення ризику для наступної вагітності. Із результатами хромосомних аналізів подружжя може отримати направлення на консультацію до лікаря-генетика, який зможе детально пояснити результати хромосомних тестів та ризик повторного виникнення патології.

Чи можуть одружуватися люди із синдромом Дауна?

Деякі хворі із синдромом Дауна одружуються. Однак, за рідкими виключеннями, чоловіки із синдромом Дауна є стерильними. Під час вагітності жінка із синдромом Дауна має шанси 50х50 народити хвору дитину. Хоча слід зазначити, що переважна більшість вагітностей із ураженим плодом не виношується.

Куди можуть звернутися сім’ї, в яких є діти із синдромом Дауна?

В усьому світі існують батьківськи та благодійні установи, що мають за мету допомогти батькам хворої дитини. Наприклад:


Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.
17 жовтня 2001 р.

Будь-ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:

Чому в Ісландії може не залишитись жодної дитини з синдромом Дауна

Ісландія близька до того, щоб стати першою країною, де невдовзі може не народитись жодної дитини із синдромом Дауна.

Допологову діагностику представили ще на початку 2000-х.

Переважна більшість майбутніх мам, які отримували позитивний результат – тобто був ризик, що дитина народиться з відхиленнями – переривали вагітність.

Тести – необов’язкові, однак всім вагітним розповідають про наявність такої послуги.

Майже 85% з них вирішують пройти діагностику.

Тест називається комбінованим. Він складається з ультразвукового дослідження та аналізів крові. Медики також враховують вік мами.

Тест визначає, чи матиме плід хромосомну аномалію, найбільш поширена з яких призводить до синдрому Дауна.

Закони Ісландії дозволяють аборти після 16-го тижня вагітності, якщо плід деформований. Синдром Дауна входить в перелік цієї категорії.

Щороку в середньому з цим синдромом народжується лише одна або дві дитини.

Іноді – через неточні результати тесту.

«Діти з синдромом Дауна досі народжуються в Ісландії, – каже голова пренатального відділу діагностики в університетській лікарні Лендспіталі Халда Хіятадотір. – У деяких з них тест показував низький ризик, тому ми не виявили їх«.

Хельга Сол Олафсдотір консультує жінок, які роздумують про те, чи перервати свою вагітність через відхилення плоду.

Матерям вона каже: «Це твоє життя. І ти маєш право обирати, яким воно буде«.

Хельга сказала журналістам: «Ми не розглядаємо аборт як убивство. Ми розглядаємо його щось, що ми завершили. Ми завершили можливе життя, яка може мати великі ускладнення, попереджуючи страждання дитини і родини. Я думаю, що це правильніший підхід, ніж той, який розглядає аборт як убивство. Життя не чорне і біле, воно сіре«.

В Україні щороку народжується близько 450 дітей із синдромом Дауна.

Приклади частини з них показують, що «сонячні діти» можуть бути успішними. В цьому можна переконатись, почитавши підбірку музикантів з цієї патологією: від скрипаля, який розмовляє чотирма мовами і побив шість світових рекордів з плавання, до фінських панків, які брали участь в «Євробаченні».

А аргентинка із синдромом Дауна навіть стала вихователькою садочка.

Особливості людей з синдромом Дауна. Ознаки синдрому Дауна. Дорослі з синдромом Дауна. Працездатність людей з синдромом Дауна.

Смотрите так же:  Бред инсценировки при депрессии

Люди з синдромом Дауна

Особливості пізнавальної та особистісної сфери дорослої людини з синдромом Дауна закладаються, як і у всіх нас, в дитячому і підлітковому віці, і безпосередньо пов’язані з якістю проведеної корекційної та освітньої робіт (з урахуванням глибини ураження), і звичайно ж, стараннями батьків.

Фізичне здоров’я людей з синдромом Дауна. У дорослому віці стан здоров’я людини з синдромом Дауна може погіршитися, і пов’язано це із загостренням всіх супутніх захворювань (серцево-судинної, травної та імунної систем), тому їм просто НЕОБХІДНО раз на рік проходить повне медичне обстеження. Сучасний рівень медицини дозволяє збільшувати тривалість життя дорослої людини з синдром Дауна на 20-30 років (у порівнянні з тим, як це було в середині минулого століття).

Ознаки синдрому Дауна

Наявність ознак синдрому Дауна можна зрозуміти вже по габітусу (зовнішнім виглядом людини, характерного для цього стану) ще з самого народження дитини.

Зовнішні ознаки: специфічна форма голови (мікробрахіальний череп і сплющена потилиця); монголоїдний розріз очей, вушні раковини зменшені, часто спостерігається їх деформація; широке перенісся; недорозвинення щелеп, язик, за своїми розмірами великий і масивний, рот дитини часто відкритий. Особливості структури шийного відділу — шия, як правило, коротка і широка; короткі кінцівки і пальці. Дорослим з синдромом Дауна характерний невеликий зріст.

Синдром Дауна також супроводжується патологіями серця, порушеннями зору і слуху, дисфункциями в травній системі, м’язовою гіпотонією, дисфункцією щитовидної залози, надмірною рухливістю в великих суглобах, безпліддям (частіше у чоловіків). (див причини народження дітей з синдромом Дауна).

Працездатність людей з синдромом Дауна

Інтеграція дорослої людини з синдромом Дауна в суспільство.

Інтеграція дорослої людини з синдромом Дауна в суспільство, як правило, проходить через трудову діяльність. Дорослі можуть працювати в супермаркетах, кафе, на виробництвах. Головним залишається максимально систематизвати робочий процес, забезпечити його доступність і передбачуваність. Вони досить-таки успішні в роботі, яка пов’язана з ручною діяльністю, здатні довго виконувати монотонну роботу. На Заході для підвищення їх адаптивних здібностей і продуктивності на робочому місці існує поняття «вспоминающего сотрудника», який на початкових етапах постійно супроводжує і пояснює робочий процес новому співробітнику, а згодом виконує більш супервізорскі функції.

Навички, над якими слід продовжувати працювати в дорослому віці у трудовій діяльності у людини з синдромом Дауна:

  • пунктуальність (вчасно приходити на роботу);
  • вміння вкладатися в поставлені тимчасові рамки;
  • робота над навичками охайності;
  • навчання оцінювати продукт діяльності і виконання роботи на задовільному рівні;
  • оптимізація навичок співпраці;
  • закріплення вміння слідувати інструкціям.

На щастя, за останні роки значно зросла кількість компаній, що пропонують працевлаштування особистостям з інвалідністю, і з синдромом Дауна включно. В рамках синдрому складним моментом є властива їм ригідність, а часом і негативізм, нав’язливості, але при правильній роботі це можливо скорегувати (обов’язкова корекційна робота ще з дитинства).

Доросла людина з синдромом Дауна, як і ми, навчається протягом усього життя, тому і в дорослому віці також важливі активності, пов’язані з розвитком і підтриманням когнітивних навичок (читання, письмо, рахунок, рішення доступних «проблемних завдань»).

Соціальна сфера: основна мета в цій сфері максимально розвинути самостійність і незалежність дорослого. Слід продовжувати роботу над вміннями і навичками: поводитися з грошима, користуватися сучасною технікою (ПК, моб.телефони і т.д.), користуватися громадським транспортом, здійснювати покупки. Не менш значним є розкриття особистісного потенціалу дорослого з синдромом Дауна (схильності і здібності можна виявити і почати розвивати ще в дитинстві). У багатьох з них артистичні здібності; вони грають в театрах, кіно, пишуть книги, танцюють, співають. Багато хто має досить-таки активну громадську позицію, співпрацюють з громадськими організаціями, фондами щодо підвищення обізнаність з питань прав і можливостей людей з інвалідністю. Знаходження занять, поза рамками роботи, організація якісного дозвілля, вкрай важливі для підтримки самооцінки і самодостатності будь-якої особистості.

Чи відчують 15 тисяч сімей, які виховують людей з синдромом Дауна, повагу та турботу держави

Я – батько дитини з синдромом Дауна.

І живу в країні, де я і мій 13-річний син Ілля залишені сам на сам з нашими проблемами і викликами. Тому й виходить, що людьми з такою генетичною аномалією в Україні опікуються самі батьки.

Я, приміром, свого часу покинув комфортний офіс (в якому працював юристом), відмовився від бізнесу й очолив батьківську організацію ВБО «Даун Синдром».

Я не бачив, як по-іншому можу допомагати Іллі й, тим паче, іншим людям із синдромом Дауна.

На жаль, у нашої держави протягом десятиліть не було жодної мотивації допомагати цим людям.

Її «опіка» зводилася до задоволення базових потреб батьків і самих діток: інформувати про право на відмову від дитини в пологовому будинку, право на мізерну пенсію з догляду за дитиною-інвалідом, а також про можливість отримувати перші три роки безкоштовні ліки на дітей із синдромом Дауна. При цьому врахуйте, що синдром Дауна не корегується медикаментозно.

Щодо навчання, таким дітям пропонували вчитися в спеціалізованих освітніх закладах або інтернатах закритого типу, а після досягнення ними повноліття єдине майбутнє – психоневрологічний інтернат.

Чиновникам легше робити вигляд, що в Україні не живе майже 15 тисяч людей із синдромом Дауна й заперечувати народження до 400-ти таких немовлят щороку.

Так, ми – батьки – можемо об’єднуватися, самотужки вчити наших дітей певних навичок. Але як щодо їхньої успішної адаптації в суспільстві в майбутньому (освіти, працевлаштування, підтриманого проживання і соціального супроводу)?

Це все може зробити лише держава та місцеві органи влади в територіальних громадах де живуть «особливі» українці.

А тепер давайте про все по-порядку. Розповім більше про те, що робимо ми, батьки.

Поділюся цим, аби привернути увагу влади до проблем людей із синдромом Дауна. Нам потрібна підтримка держави на всіх етапах роботи з такими людьми.

Ранній розвиток – те, з чого ми починаємо свою роботу з «сонячними» дітьми з перших тижнів їх життя. Подібна дошкільна підготовка необхідна всім дітям, але до дітей з синдромом Дауна ми застосовуємо свої підходи.

Особлива підтримка потрібна і їхнім батькам та близьким. Приміром, три «кити» навчання «сонячних» дітей – це системність, послідовність, практичність.

Системність – коли рухаємося в навчанні від простішого до складнішого, поетапно.

Послідовність – коли не можна осягнути цю істину, не засвоївши спершу цієї.

І практичність. «Наших» дітей ми не вчимо дробам – вони їм ні до чого в повсякденному житті. Завдяки такому баченню ми присвячуємо час практичним навичкам, які в майбутньому згодяться, як у повсякденному житті, так і в роботі.

Особливу увагу ми приділяємо навичкам самоконтролю поведінки «сонячних» дітей у суспільстві. Йдеться про їхній фізичний розвиток, інтеграцію і комунікацію.

Якщо людина не може сказати щось, вона починає нервувати, відчуває себе не впевнено, змінюється поведінка. Та й загалом, будь-яка людина, яка не говорить, стає злою, замкненою і деградує. Тому після загального фізичного розвитку навички комунікації, – на першому місці.

При цьому, вони можуть бути різними – як через слова, так і за допомогою мови жестів, піктограм, технічних засобів.

Ми не спонсоруємо, не вчимо і не перевчаємо молодь із синдромом Дауна: якщо до 13 років людину нічому не навчили – її важко буде змінити. Ми просто знаходимо підхід до людей із синдромом Дауна, допомагаємо їм розкритися, а батькам допомагаємо навчитися поважати своїх дітей та їхні особливі потреби, використовуючи різні методики й інструменти.

Одним із таких підходів є принцип «безпомилкового навчання». Це коли з декількох варіантів дитина вибере вірний тільки тому, що викладач «правильно» подає інформацію (враховуються механізми реагування людської психіки, візуальне сприйняття інформації).

Саме тому всі спеціалісти ВБО «Даун Синдром» – ще й гарні психологи і практики: вони проводять діагностику, визначають потреби, розробляють індивідуальні програми й проводять заняття, які потрібні кожній конкретній дитині з синдром Дауна відповідно до їхніх потреб та рівня розвитку. Наші спеціалісти працюють у команді з батьками.

На жаль, працевлаштування або робота в соціальних майстернях людей із синдромом Дауна, навіть у Києві, досі є виключенням із правила. Більшість вчорашніх випускників шкіл знаходяться вдома.

Про вищу освіту у випадку з людьми із синдромом Дауна у нас взагалі поки не йдеться. Їм немає куди піти на навчання, максимум – це ПТУ. Система освіти поки не готова і не враховує особливості людей із інтелектуальними порушеннями.

Наразі з усієї України мені відомий лише один випадок – це молодий чоловік з м. Луцьк, який вчиться на історичному факультеті в одному з місцевих університетів за заочною формою навчання. Він та його мама сподіваються і шукають можливості для його подальшого працевлаштування.

Але ми не опускаємо руки – нещодавно запустили пілотний благодійний проект «Підтримане працевлаштування і супровід на робочому місці», який підтримує Фундація «Ашан для молоді».

Ціль проекту – створити команду спеціалістів для системної підтримки молодих людей із синдромом Дауна, допомогти їм влаштовуватися на роботу в одному з гіпермаркетів «Ашан», підготувати кандидатів і їхні сім’ї, співробітників гіпермаркету.

Вже відбулася перша зустріч з молодими людьми та їхніми батьками. Наразі ми підбираємо в нашу команду психолога, який надаватиме постійну підтримку кандидатам із синдромом Дауна й працівникам роботодавця.

Наші завдання: розробити методологію, враховуючи українські реалії, і навчити команду працювати за нею (підбирати кандидатів, супроводжувати їх, інформувати роботодавців, як саме слід мотивувати і облаштовувати робочі місця «особливих» працівників і тд.).

При цьому ми повинні враховувати особливості й сильні сторони кандидата, допомагати розробляти індивідуальні робочі плани – скільки випічки зробити, скільки метрів прибрати і т д., пояснити, як потрібно взаємодіяти з колегами.

Звісно, ми, хто вже сьогодні піклується про людей із синдром Дауна і дбає про їхнє майбутнє, не можемо сидіти, склавши руки й чекати, допоки влада й суспільство звернуть на нас увагу.

Тому ми кожного дня робимо практичні кроки для реалізації нашої місії, зокрема організовуємо власні конференції, активно залучаємо не лише батьків, а й експертів із питань синдрому Дауна та представників влади. Таким заходом стане й наша друга Всеукраїнська конференція з синдрому Дауна, яка пройде в Києві 10-11 листопада.

За 13 років своєї діяльності ВБО «Даун Синдром» стала впливовою батьківської організацією в Україні. Наразі, ми об’єднуємо понад 970 сімей, які виховують людей із синдром Дауна.

В регіонах працює 15 батьківських організацій, яким ми допомагаємо з фандрейзингом і ділимося досвідом як працювати з соціально відповідальним бізнесом, органами місцевого самоврядування.

За останні сім років з батьківської ініціативи ми перетворилися на потужну організацію, в якій працює 22 співробітника й залучених спеціаліста. Маємо чотири постійно діючих проекти:

– Центр раннього розвитку для дітей із синдромом Дауна 0 до 8 років (потужність: 65 сімей на рік, послугами вже скористалися понад 970 сімей);

– модель шкільної освіти «Перспектива 21-3» (20 учнів, експериментальна робота з Національною академією педагогічних наук України, випуск підручників);

– Українська медична група з синдрому Дауна (затверджено Клінічний медичний протокол та медична установа, проводиться навчання медичних фахівців);

– соціальний супровід при працевлаштуванні та на робочому місці для людей із синдром Дауна (8 кандидатів на працевлаштування, можливість отримання у 2018 році соціального контракту з містом Києвом).

Сьогодні ВБО «Даун Синдром» повинен вирішити багато питань. Одним із пріоритетних є розвиток батьківської громади: розкривати нових лідерів серед батьків, сприяти підтримці більш «досвідченими» батьками «новеньких», вчити спеціалістів і батьків спілкуватися «однією мовою».

Батьки не повинні одягати на себе «роль жертви» і ставати «споживачами». Адже діти та молодь із синдромом Дауна легко переймають модель поведінки своїх батьків.

Смотрите так же:  Где лечат психоз

Лише активна позиція батьків і ефективна співпраця з командою професіоналів здатні забезпечити краще майбутнє цим дітям. Таким чином, вони не ставатимуть «споживачами» та утриманцями своїх пристарілих батьків.

Ми не можемо охопити всіх людей із синдромом Дауна в Україні і тому потребуємо допомоги держави, а саме: не лише передбачити інклюзивну форму освіти в законодавчих актах про дошкільну й шкільну освіту в т.ч. для дітей із синдромом Дауна, нам потрібні реальні зміни в системі освіти – державне фінансування підготовки і перепідготовки вчителів та вузьких спеціалістів (логопедів, психологів, фізіотерапевтів, асистентів вихователів і вчителів).

Чи передбачатиме Державний бюджет 2018 року фінансування цього чіткого та важливого ключового етапу освітньої реформи?

Чи прийняттям закону «Про інклюзію» держава обмежиться і вкотре обійшла наших дітей стороною?

Крім того, саме держава, а не батьки, повинна забезпечувати людей із синдромом Дауна професією та працевлаштовувати їх.

Синдром Дауна: проблеми інтелектуального розвитку

Главная > Реферат >Психология

Поняття про синдром Дауна

Синдром Дауна: лікування та запобігання

Поради для сім’ї з дитиною з синдромом Дауна

Статистика «Світової організації охорони здоров’я»

Список використаної літератури

Іноді ми, навіть до кінця не усвідомлюючи, кажемо на цілком здорову людину, яка чогось не розуміє: «Ти що, даун?» Цим ми не лише ображаємо ту людину, а й засвідчуємо свій низький рівень культури. На тлі такої поведінки людина із синдромом Дауна виглядає значно розумнішою. На жаль, в нашому суспільстві й досі багато забобонів, пов’язаних з цим питанням. Часто батьки, злякавшись цього діагнозу, відмовляються від своїх малюків, у результаті чого такі діти опиняються в ізоляції від суспільства. Водночас у розвинутих країнах світу суспільство зовсім інакше ставиться до людей з особливостями розвитку. Саме так на Заході намагаються уникати слів «даун», «аутист» тощо. Для західного суспільства це звичайні люди з деякими особливостями, тут визнається їхнє право на участь у суспільному житті. Багато тих, хто народився «не таким», ходять до звичайних шкіл, влаштовуються на роботу, створюють сім’ї. Синдром Дауна є найбільш поширеним генетичним порушенням. Діти із синдромом Дауна народжуються з однаковою частотою у всіх країнах світу, незалежно від рівня статку та екології. Поява дитини із синдромом Дауна не залежить від способу життя — у всьому винні гени. Сьогодні є ультразвукова апаратура, яка на ранньому терміні вагітності дає змогу виявити небезпеку народження дитини із синдромом Дауна. Але в Україні ця процедура досить дорого коштує, та і не в усіх містах можна зробити такий аналіз. Саме це, а ще недостатня кількість об’єктивної інформації та допомоги з боку держави є причиною того, що батьки відмовляються від своїх дітей, вражених цією недугою. Діти потрапляють в інтернати, де їхні шанси стати нормальними членами суспільства різко знижуються. Більшість з них не доживають і до року.

Поняття про синдром Дауна

Синдром Дауна — це генетичне порушення, що полягає у порушенні рівня розумового розвитку (різного ступеня), характерних рисах обличчя, вроджених вадах серця, порушеннях слуху та зору, інших медичних проблемах. Проте ступінь прояву усіх цих ознак є дуже різною в кожного з пацієнтів. Синдром Дауна є однією з найпоширеніших вроджених вад розвитку, що мають генетичну природу. Частота виникнення становить приблизно 1 на 800 або 1000 новонароджених. Зазвичай, він спричиняється зайвою хромосомою, клітинною структурою, що містить спадкову інформацію. Середня тривалість життя цих хворих становить приблизно 55 років.

Зазвичай в дитини із синдромом Дауна маленькі вуха та антимонголоїдний розріз очей. Ротовий отвір зменшений, тому язик може виглядати збільшеним. Ніс також менше, ніж у нормальних дітей, із розширеним переніссям. В деяких хворих може бути коротка шия, маленькі руки із короткими пальцями. Усі хворі мають коротку статуру. В них також спостерігається незвичне ослаблення суглобів. Проте, зовсім не обов’язково, що ваша дитина буде мати усі ці ознаки. В Україні лікарі послуговуються медичним терміном «хвороба Дауна» і не забувають нагадати, що вона невиліковна. Частина спеціалістів чомусь виокремлює два діагнози: хвороба Дауна та синдром Дауна. Але ці твердження досить некоректні. І ось чому. Хвороба — це порушення нормальної життєдіяльності організму, її поява пов’язана з впливом на організм шкідливих факторів зовнішнього середовища. Сидром є комплексом ознак хвороби. Ставити знак тотожності між ними не можна, бо синдром може мати кілька причин із спільним механізмом виникнення. Вперше цю хворобу описав 1866 року англійський лікар Джон Ленгдон Даун. Саме його прізвище дало назву цьому синдрому. Однак лише 1959 року французький вчений Жером Лежен знайшов причину синдрому — зайву хромосому. Як відомо зі шкільного курсу анатомії, кожна клітина людини має 46 хромосом, тобто носіїв генетичної інформації, ознак, які успадковує дитина від батьків. Розташовані вони парами — одна від матері, інша — від батька. Синдром Дауна виникає у разі, коли в 21-й парі виникає додаткова хромосома — 47. Виявити синдром може лише лікар-генетик за допомогою аналізу крові. Слід додати, що й досі серед лікарів точаться запеклі суперечки про механізм цього порушення. Діти із синдромом Дауна народжуються з однаковою частотою у всіх країнах світу, незалежно від рівня статку та екології. Поява дитини із синдромом Дауна не залежить від способу життя — у всьому винні гени. Сьогодні є ультразвукова апаратура, яка на ранньому терміні вагітності дає змогу виявити небезпеку народження дитини із синдромом Дауна.

Від 40 до 50% дітей із синдромом Дауна мають вроджені вади серця. Деякі вади є незначними і можуть лікуватися медикаментозно. Інші ж можуть вимагати хірургічного втручання. Усі діти із синдромом Дауна мають бути оглянуті дитячим кардіологом та пройти ехокардіограму протягом перших 2 місяців життя. Приблизно 10% дітей із синдромом Дауна народжуються із вродженими аномаліями кишечника, які потребують негайної операції. Більше 50% пацієнтів мають порушення функцій зору або слуху. Зазвичай, порушення зору полягають у косоокості, короткозорості або далекозорості. Більшість цих вад можна виправити за допомогою окулярів, медикаментів або хірургічного втручання. Новонароджені із синдромом Дауна мають регулярно оглядатися дитячим офтальмологом впродовж першого року життя. Дефекти слуху в цих пацієнтів можуть спричинятися наявністю рідини в середньому вусі або через порушення нервової тканини (хоча є випадки, коли спостерігався збіг цих причин). Усі хворі із синдромом Дауна мають регулярно проходити обстеження в окуліста та отоларинголога, тому що невиявлені вади функцій зору та слуху можуть спричинити затримку розумового розвитку і мовлення. В них також спостерігається підвищена схильність до розвитку захворювань щитовидної залози та лейкемії. Вони часто хворіють на простудні захворювання, бронхіти та пневмонії. Протягом перших років життя ці діти потребують посиленого медичного контролю та обов’язкового щеплення від усіх дитячих хвороб.

Синдром Дауна: лікування та запобігання

Синдром Дауна не підлягає лікуванню. Більше того, лікарі не знають напевно, як можна запобігти подібним хромосомним порушенням. Однак, тривалі дослідження з цієї проблеми показали, що в деяких жінок, що мали дітей з синдромом Дауна, були порушення метаболізму вітамінів В-групи, особливо фолієвої кислоти. Отож, в разі підтвердження цієї інформації, профілактичний прийом фолієвої кислоти усіма жінками дітородного віку може набути нових аспектів.

Наскільки важким є розумове відставання? Рівень розумового відставання в хворих із синдромом Дауна може бути різним — від легкого до край важкого. Однак, в більшості спостерігається середній ступінь розумового відставання. Дослідження свідчать про те, що за умови своєчасного та відповідного втручання і тренування кількість хворих із важким розумовим відставанням може бути нижчою за 10%. Проте слід пам’ятати, що не можна запобігти чи виправити розумове відставання, спричинене фізичними причинами.

Що може робити дитина із синдромом Дауна? Більшість дітей із синдромом Дауна можуть робити ті самі речі, що і їх однолітки. Вони гуляють, розмовляють, одягаються та самостійно ходять до туалету, але для цього їх треба спеціально навчити. Вони можуть навчитися цьому трошки пізніше, аніж звичайні діти, але враховуючи усі обставини, це не є проблемою. Не можна вказати, в якому саме віці ці діти навчаться це робити. Дуже корисною в таких випадках є своєчасна лікувально-навчальна терапія, що розпочинається з дитинства.

Чи можуть діти із синдромом Дауна ходити до школи? Так, можуть. Існують спеціальні програми, спрямовані на підготовку до школи дітей із синдромом Дауна. Вони максимально розвивають вміння та навички дітей. Завдяки цим програмам та своєчасно розпочатим заняттям багато хворих дітей можуть відвідувати звичайні школи. Кругозір в таких дітей значно розширюється. Вони навчаються читати і писати, беруть участь в шкільних заходах. Також існують спеціальні програми по забезпеченню роботою підлітків із синдромом Дауна. Вони дають можливість багатьом хворим мати постійну роботу і заробляти гроші. Це особливо важливо сьогодні, оскільки з’являються цілі комуни хворих на синдром Дауна, де вони живуть напівнезалежно, самі обслуговують себе, допомагають одне одному, ведуть спільне господарство.

Хто відноситься до групи ризику мати дитину із синдромом Дауна? В першу чергу це батьки, що вже мали дитину із синдромом Дауна, тобто ті, в кого була перестановка хромосоми 21. Також до цієї групи відносяться матері віком старше 35 років. Загроза мати хвору дитину з віком постійно зростає. Так, якщо вік матері становить 25 років, то частота народження дітей із синдромом Дауна становить 1:1250, у віці 30-ти років цей показник вже 1:1000, після 35 1:400, а після 40 років 1:100. Проте більше 80% дітей із синдромом Дауна народжуються у жінок, молодших за 35 років. Загальний показник є певною мірою однобічним, оскільки більшість жінок народжує дітей у віці до 35 років, і лише дехто наважується народити дитину у віці 35-40 років.

Чи можна діагностувати синдром Дауна ще до народження дитини? Пренатальні аналізи, такі як амніоцентез або хоріонічні проби, можуть виявити, а точніше виключити ймовірність народження хворої дитини. Однак, оскільки під час проведення цих процедур завжди існує незначний ризик інфікування та / або невиношування вагітності, лікарі призначають ці аналізи лише жінкам, що відносяться до групи ризику. Лікар може запропонувати проведення амніоцентезу, якщо попередні аналізи крові вагітної жінки (потрійний скринінг), проведені десь на 16 тижні вагітності, виявили певні відхилення від норми. Однак ці аналізи крові не дають підстав поставити остаточний діагноз, просто це означає, що необхідно провести додаткові обстеження, такі, як амніоцентез. Крім того, багато випадків синдрому Дауна виявляються під час проведення УЗД. Також, родини, що відносяться до групи ризику або вже мають хворих дітей, можуть направлятися на консультацію до лікаря-генетика.

Наскільки великим є ризик мати повторну вагітність плодом із синдромом Дауна? Зазвичай, кожна наступна вагітність після народження дитини із синдромом Дауна додає 1% до потенційного ризику народження хворої дитини, також слід враховувати і вік матері. Якщо в першої дитини був транслокаційний синдром Дауна, то ризик мати наступну дитину із цим захворюванням є набагато більшим. В такому випадку одразу після народження в дитини береться проба крові для проведення хромосомного аналізу (каріотипування). Це дає можливість встановити, чи має дитина синдром Дауна, і у разі позитивного аналізу — якою хромосомною аномалією він викликаний. Цей аналіз є також важливим для визначення ризику для наступної вагітності. Із результатами хромосомних аналізів подружжя може отримати направлення на консультацію до лікаря-генетика, який зможе детально пояснити результати хромосомних тестів та ризик повторного виникнення патології.

Чи можуть одружуватися люди із синдромом Дауна? Деякі хворі із синдромом Дауна одружуються. Однак, за рідкими виключеннями, чоловіки із синдромом Дауна є стерильними. Під час вагітності жінка із синдромом Дауна має шанси 50х50 народити хвору дитину. Хоча слід зазначити, що переважна більшість вагітностей із ураженим плодом не виношується.

Смотрите так же:  Виды психопатий характера

3. Поради для сім’ї з дитиною з синдромом Дауна

Вигодовування Рішення годувати чи не годувати дитину грудьми — дуже особисте, але немає жодної причини, з якої немовлят із синдромом Дауна не можна було б вигодовувати грудьми стільки, скільки ви забажаєте. Це може допомогти Вам близько відчути свою дитину з самого народження. Не поспішайте під час годування. Діти з синдромом Дауна часто ссуть дуже повільно, так що не можуть швидко зупинитись. У проміжках вони можуть засинати. Як розповідала одна з мам: «Моя донечка спочатку ссала слабко. Я не давала їй заснути, лоскочучи підборіддя, щоки, ніжки».

Спробуйте розпеленати свою дитину, та, забираючи груди чи пляшечку, міняйте підгузник і під час годування. Пам’ятайте — грудне вигодовування на 90% Ваша впертість і наполегливість!

Як слідкувати за температурою тіла? Механізми, які відповідають за регуляцію температури тіла Вашого малюка, в перші тижні життя не завжди працюють добре, тому немовля може бути особливо чутливим до холоду й бронхіальних інфекцій. Дуже важливо, щоб дитина відчувала себе комфортно, але щоб їй не було занадто гаряче. Перевіряйте температуру в кімнаті й на вулиці. У спальні вночі не повинно бути ні занадто холодно, ні занадто сухо.

Найкраще використовувати спальний мішок із вкладками або аналогічний костюм, так як ковдру дитина може скинути. І краще два шари одягу, ніж один товстий. В холодну погоду на дитину краще одягати чепчик чи шапку, якщо Ви виходите на вулицю, та й удома також, якщо у Вас недостатньо тепло.

Як слікувати за шкірою? Шкіра Вашої дитини не повинна пересихати. Втирайте в шкіру малюка дитячу олійку і додавайте її трохи у воду для миття. Трохи зволожуючого крему, наприклад Е-45, холодозахисний крем без запаху чи оливкова олія, яку м’якими рухами щодня втирають у шкіру, застерігає її від висихання та появи тріщинок. Уважно слідкуйте, чи не з’явилися прояви алергічної реакції. В цьому випадку Вам допоможе Ваш лікар, чи аптекар порадить обрати інший засіб.

Як слідкувати за язиком? Можливо, Вам доведеться приділяти велику увагу тому, як дитина контролює свій язик і допомагати їй у цьому. Нехай вона під час гри «робить гримаси» і видає звуки — це допоможе дитині розробляти м’язи обличчя та язика, а також є корисним для розвитку мовлення. Намагайтеся слідкувати, щоб у малюка не був закладений ніс — це призводить до відкритого роту й висунутого язика. Ви досягнете успіху граючи у висовування та втягування язика.

Як розвивати рухи? З самих перших тижнів після народження заоохочуйте малюка до рухової активності й пізнання, надаючи йому чи їй різний досвід відчуттів — м’який, твердий, гладкий, шорсткий. Частіше беріть дитину на руки: обіймайте, лоскочіть, притуляйте до себе, робіть масаж, грайтеся з пальцями рук та ніг дитини, і спробуйте використовувати спеціальні вправи.

Вправи для Вашої дитини

Поплещіть дитину, лоскочіть її, розтирайте, притуляйте до себе й перевертайте його чи її частіше.

Не завжди тримайте дитину одягненою. Кладіть голенького малюка на шорстку вовняну ковдру чи хрусткий папір так, щоб нервові закінчення малюка отримували різноманітний досвід. Шелест паперу викличе бажання поворушитися ще раз. Звуки — сильний позитивний стимул для дитини.

Намагайтеся не завжди думати про зручність дитини. Розмістіть її поближче до ніжок ліжка: буде привід щоб відштовхнутися від нього. Покладіть дитину на животик і тримайте перед очима, але над головою, якийсь яскравий предмет. Це заоохочує малюка підіймати голову й напружувати шийні м’язи.

Насвистуйте й наспівуйте, щоб примусити Вашу дитину потягнутися або вигнути спинку. Використовуйте незвичайні звуки, які раптом лунають серед мирного мовчання. Не бійтеся поводити себе із своєю дитиною по-дитячому. Неймовірно, як ваші зойки можуть викликати в дитини щасливі потягання й перевороти там, де не досягає успіху жодна серйозна розмова.

Розміщайте дзвоники (брязкальця) не лише поряд з руками дитини, але й біля її ніг. Це примусить малюка бити ручками й ніжками частіше та більш цілеспрямовано. Якщо дзвоники (брязкальця) розвішені збоку ліжечка, він чи вона може навіть навчитися користуватися відповідно ручкою чи ніжкою.

Частіше носіть дитину в переносній колисці. Так вона буде погойдуватися, підійматися і повертатися без великих зусиль з Вашого боку. Це стимулює відчуття рівноваги в той самий час, коли малюк буде відчувати, що про нього дбають і він приймає участь в усіх Ваших справах.

Намагайтеся щоб дитина поверталася, потягувалася й вигиналася, утримуючи бажаний для неї предмет на деякій відстані. Для неактивної дитини корисно буде дізнатися, що зусилля винагороджуються.

Якщо малюк не робить спроб повзати, подаруйте йому радість купання у ванні, в якій Ви можете покласти його на скручений рушник. Він зручно підтримує груди й животик, тоді як руки і ноги будуть вільно переміщатися у воді. В такому положенні дитина відтворюватиме рухи як при повзанні.

Корисно допомагати своїй дитині і намагатися робити все разом з нею або ж іноді нахилятися до неї. Для дитини будь-яке зусилля — величезне. Чому ж ми повинні робити його ще важчим, височіючи над дитиною немов велетень? Якщо у малюка ніжки все ще нерухомі або слабенькі, а коліна не розроблені, Ви можете сісти навпроти дитини на підлогу, торкаючись підошвами до його ніжок і по черзі згинати і підштовхувати їх. Ви можете грати роль стіни, на яку дитина спирається, щоб підвестися з положення повзання у вертикальне положення. Ваші ноги стануть нахиленою опорою, коли дитина почне вчитися лазити.

І, що особливо важливо, — намагайтеся зацікавити Вашу дитину, викликати у неї цікавість. Робіть щось цікаве поблизу, ніби таємно чи брязкайте чимось невидимим, так що дитина схоче перебороти свою фізичну скутість і підійнятися, щоб побачити, що Ви робите.

4. Статистика «Світової організації охорони здоров’я»

За статистикою Світової організації охорони здоров’я, з діагнозом «синдром Дауна» народжується кожне 700-800-е немовля в світі. Це співвідношення однакове в різних країнах, кліматичних зонах і соціальних прошарках. Генетичний збій відбувається незалежно від способу життя батьків, їхнього здоров’я, звичок і освіти. Відомо, що ризик народження дитини з синдромом Дауна залежить від віку матері. Для жінок у віці до 25 років імовірність народження хворої дитини дорівнює 1/1400, до 30 — 1/1000, в 35 років ризик зростає до 1/350, в 42 роки — до 1/60, а в 49 років — до 1/12. Проте, оскільки молоді жінки в цілому народжують значно більше дітей, більшість (80%) всіх дітей з синдромом Дауна насправді народжена молодими жінками у віці до 30 років. Дослідження, проведене ученими Університету міста Майсор (Індія), дозволило виявити чотири чинники, що впливають на ймовірність синдрому Дауна у дитини. Це вік матері, вік батька, близькоспоріднені шлюби, а також, як не дивно, вік бабусі по материнській лінії. Причому останній з чотирьох чинників виявився найзначимішим. Чим старше була бабуся, коли народжувала дочку, тим вище ймовірність, що та народить їй онука або внучку з синдромом Дауна. Ця ймовірність зростає на 30% з кожним роком, «упущеним» майбутньою бабусею. Для дослідження, опублікованого онлайн в Британському Медичному журналі (British Medical Journal), фахівці аналізували дані національного регістра, який містив інформацію про 26 тисяч виявлених випадків синдрому Дауна в Англії і Вельсі, діагностованого і в допологовій, і в післяродовій стадіях розвитку. Вони виявили, що число дітей з таким діагнозом зросло на три чверті з 1989 року, але кількість народжених дітей зменшилася. Наочно це виглядає так: у 1989–1990 роках — 1075 діагностованих випадків, в 2007–2008 — 1843 діагностованих випадки, кількість народжених скоротилося на 1%: з 752 до 743. Щодня, в середньому три жінки в Англії роблять аборт через виявлення у їхніх ненароджених дітей синдрому Дауна. В середньому 9 з 10 жінок вирішують перервати вагітність після того, як дізнаються, що їхня дитина хвора. Дослідження показують, що близько 1100 дітей в Англії і Вельсі щорічно не народжуються з-за виявленого синдрому Дауна. Ця цифра сильно виросла за останні два десятиліття (у 1989 році вона складала 30 немовлят).

Наявність зайвої хромосоми обумовлює появу низки фізіологічних особливостей, внаслідок яких дитина буде повільніше порівняно зі своїми ровесниками розвиватися та проходити етапи розвитку. Раніше вважалося, що всі діти із синдромом Дауна «тупі». Сучасні дослідження показали, що практично всі люди із синдромом Дауна відстають в інтелектуальному розвитку, але серед них є діти різного інтелектуального розвитку. Більшість дітей з цим синдромом можуть навчатися ходити, читати, писати і робити все, те що вміють інші діти. Наприклад, мати дівчини із синдромом Дауна, самостійно розробивши методику фізичних та інтелектуальних занять, добилася того, що донька не лише відвідує звичайну школу, а й займається танцями. І не просто займається, а перемагає у конкурсах. Був і такий випадок: хлопець із синдромом Дауна закінчив звичайну школу, поступив в університет та здобув вищу освіту. Лише коли прийшов час армійської служби, виявилося, що у нього синдром Дауна.

Список використаної літератури

Загальна психопатологія: Навч. посіб. для самопідгот. студ. мед. навч. закл. освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації / В.А.Абрамов (ред.). – Донецьк: Каштан 2005. – 109 с.

Основи дитячої патопсихології / Н.Ю.Максимова К.Л.Мілютіна В.М.Піскун. – К.: Главник 2008. – 159 с.

Особливі діти в закладі і соціальному середовищі: навч. посіб. / О.В.Гаврилов. – Кам янець-Подільський: Аксіома 2009. – 308 с.

Превентивна педагогіка: наук.-метод. посіб. / В.М.Оржеховська О.І.Пилипенко. – Ізмаїл: СМИЛ 2006. – 282 с.

Рання профілактика негативних проявів у поведінці дітей: навч.-метод. посіб. / [Т.Є. Федорченко упоряд. та відп. за вип. О.І. Пилипенко] Ін-т проблем виховання АПН України. – К.: ХІК 2003. – 128 с.

Фіцула М.М. Парфанович І.І. Відхилення у поведінці неповнолітніх: шляхи їх попередження та подолання. – Т.: Навчальна книга — Богдан 2008. – 432 с.

Другие статьи

  • Виды занятий по развитию речи для детей 2-3 лет Формы занятий по развитию речи детей раннего возраста После двух лет жизни основную роль в развитии психики и формировании поведения играет речь. Существуют различные формы развития речи ребенка. Если до двух лет ребенок употреблял в своей речи 300 слов, то, при […]
  • Социальный центр помощи семьи и детям выборгского района Наш основной адрес: Санкт-Петербург, 2-й Муринский пр., д.19, лит.Е Телефон: +7 (812) 294-28-76. Факс: (812) 294-05-17 E-mail: [email protected] До нас можно добраться на: - трамваях №55, 40 до остановки "улица Обрели", - трамваях №20, 21 и автобусе №86 до […]
  • Ампициллин таблетки для детей инструкция по применению Ампициллин: инструкция по применению Фармакологическое действие Фармакокинетика Показания к применению Противопоказания Гиперчувствительность (в т.ч. к другим пенициллинам, цефалоспоринам, карбапенемам), инфекционный мононуклеоз, лимфолейкоз, печеночная […]
  • Эндокардит у детей симптомы Инфекционный эндокардит у детей Инфекционный эндокардит - острое или подострое воспаление клапанного и/или пристеночного эндокарда, вызываемое различными инфекционными агентами. Инфекционный (в том числе абактериальный) эндокардит - одна из серьёзных причин смертности […]
  • Норма еды 9 месячного ребенка Меню 9 месячного ребенка: новые продукты для новых зубок Меню 9 месячного ребенка строится из расчета, что у крохи уже появилось 2-3 зубика, и еще парочка на подходе. Теперь нет необходимости измельчать крупу для каш и перетирать пюре в однородную массу. Наоборот, […]
  • Приказ руководителя на отпуск по уходу за ребенком Важные правила составления приказа на отпуск по уходу за ребенком до 3 лет по форме Т-6 — скачать грамотный образец На основании действующего законодательства женщина после закрытия больничного листа по беременности имеет право претендовать на отпуск, чтобы ухаживать […]